Розділ 25. Життя людське згідно другої, третьої і четвертої заповіді Божої.

Друга заповідь Божа вчить: «Не роби собі кумира і всякої подоби з того, що на небі вгорі, або на землі внизу, і що у воді під землею: не поклоняйся їм і не служи їм.»  Життя людське повинно проходити у постійній праці, щоб тією працею приносити конкретну користь для себе і для інших людей. А також кожна людина має можливість і право користуватись благами, що їй даються Богом від праці людей, що її оточують. І кожна людина, що користується благами земними, речами матеріальними, не повинна ті речі класти собі як ідола для поклоніння. І не повинні люди людей звеличувати за їхню людську знаменитість із – за їхньої діяльності на Землі. Якщо в минулі віки люди творили собі ідолів з дерева чи з глини виліплювали і поклонялись їм, як богам, а також правителі держав себе звеличували і вимагали поклоніння для себе такого, немов би вони були богами, то в наш час кінця двадцятого століття і початку двадцять першого століття людська цивілізація що йде час дальше, то все більше скочується до поклоніння матеріальному світові, до обожнення матеріального світу. Люди створюють з матеріального світу для себе кумира, ідола а також люди з людей створюють для себе, кумирів, ідолів і поклоняються матеріальним речам і людям, що є їхніми кумирами, немов би ті речі і люди були для них божеством. Тільки для Божої науки і Бога, який створив Наш Всесвіт і людину на планеті Земля, люди не знаходять місця у своєму житті. Я цей висновок роблю із свого спостереження за людьми і людським життям. Коли дивитись на людське життя, то в нас в Україні багато молодих хлопців і дівчат не просто захоплюються виступами естрадних артистів, а тих артистів обожнюють. Зацікавлення їхніми любимими артистами настільки їх захоплює, що для вирішення своїх життєвих проблем в них не вистачає часу. І таке життя молодих людей є і в Україні, і в інших країнах планети Земля. Для Бога і науки Божої в них часу  не вистачає. Люди прагнуть їсти, пити і розважатись різними розвагами.  Їсти і пити – це є нормальні потреби організму людини і в цьому нічого поганого не має, коли ці потреби люди розумно задовольняють. Але те, що мені приходиться бачити, що люди безмірно використовують час для прийняття гостів в себе вдома, або ідуть в гості до своїх знайомих, проводять час в барах, ресторанах, бавлячи своє тіло в проведенні розваг. Для Бога і науки Божої в них теж часу немає. Піклуватись про матеріальний достаток повинна кожна людина, яка живе на планеті Земля, щоб було все необхідне для її проживання, але це піклування має мати здоровий глузд, щоб те піклування не було обожнюванням матеріальних цінностей. Що ж мені приходилось бачити серед людей, то це гонитва людей за матеріальними цінностями, щоб себе показати перед другими людьми багатшими за своїх знайомих, а то і показати свої матеріальні статки більші за матеріальні статки своїх родичів, сусідів. І цими матеріальними статками себе тішать і звеличують, що вони є вищі своїм багатством і за своїх родичів, і за своїх знайомих. Для таких людей світ духовний є не цікавий, про Бога вони не знають. І життя з Богом, і по Божих заповідях, то не їхнє життя. Коли розглянути погляди багатьох вчених дослідників, що мені прийшлось ознайомлюватись, то вони своїми працями стверджують, що світ матеріальний – це основа існування Всесвіту. Своїм вченням вони доказують, що розвиток людської цивілізації пішов внаслідок еволюції, а отже вчення християнської церкви вони не визнають науковим вченням і людей на Землі вони рахують за володарів своїх доль, незалежних від Бога. І не вірячи в Бога, не признаючи, що Бог є, вони, даючи людям таке своє вчення, людям стверджують, що люди самі собі є немов би були богами на Землі, що і таке вчення науковців заспокоює людей, коли люди роблять різні злочини. Бо рахують таку помилкову науку науковців для себе правильною, і із – за цього допускають у своєму житті гріховне, злочинне життя. Одні люди цінність найвищу у своєму житті бачать у вкладанні часу для своєї сім’ї, і поза інтересом щодо своєї сім’ї їх нічого не цікавить і піклування інтересами інших людей для них є нецікаве. Їм байдуже до того, що другі люди із їхньої родини, і знайомі, і чужі незнайомі їм люди мають якісь проблеми у своєму житті, і що вони потребують сторонньої допомоги і підтримки. Люди, які без потреби надмірно переймаються матеріальними статками, переймаються власною особою, славою, звеличують других людей за певні їхні досягнення то таким чином люди з тих речей і людей, і з самих себе роблять собі кумирів для поклоніння. А це вже є злочином перед Богом. Якщо розглянути третю Божу заповідь: «Не згадуй імені Господа Бога твого даремно.» то за цією заповіддю не можна без потреби згадувати Бога, Боже ім’я в розмовах, присягатися в своїй правоті призиваючи Боже ім’я. Присягатися Божим ім’ям не можна тоді коли людина права в своїй бесіді. А люди присягаються Божим ім’ям в той час, коли доказують свою правоту, будучи не праві і говорять неправду. Люди насмілюються використовувати ім’я Бога, проводячи сатиричні, розважальні, жартівливі бесіди, що є великим злочином перед Богом. Все те, що люди говорять, роблять, думають є відоме Богові і Божим ангелам. Бо від кожного діла, слова, думки, кожної людини (про це я писав в попередніх розділах) іде енергія, яка входить у енергетичне інформаційне поле людини і одночасно та енергетична інформація прослуховується в позаземному світі Божими ангелами – інопланетними силами. І ці ангельські інопланетні сили, які є від Бога, мають завдання від Бога вести контроль за життям кожної віруючої в Бога людини на планеті Земля, і реагувати на просьби людей до Бога в людських потребах, мають завдання програмувати людське життя так, щоб те добре для свого життя, що люди просять у Бога, щоб вони могли отримати у своєму житті. І Божі ангельські сили ведуть контроль на Землі і за всіма невіруючими людьми в Бога. І все є відомо ангельським  Божим силам і за віруючих, і не віруючих в Бога людей. І коли люди без потреби вимовляють Боже ім’я, коли вимовляють Боже ім’я, використовуючи в жартах без належної пошани, коли заприсягаються в своїй правоті в тому випадку, коли є праві і при цьому теж згадують Боже ім’я, і також коли є не праві, і доказують свою правоту, згадуючи Боже ім’я, то люди грішать проти Бога. Бо таке згадування Божого ім’я є даремно і це є злочином проти Бога. І про це є написано в Євангелії від Матвія в 5 главі, в 34 – 37 віршах: «А я кажу вам не кляніться зовсім: ні небом, бо це престол Бога; ні землею, бо це місто великого царя. Та й головою твоєю теж не клянися, бо не можеш ані одного волоска зробити білим або чорним. Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, – а що більше цього, те від лихого.» Бог Дух Святий є у всьому Всесвіті і Йому є відомо про все, що відбувається і на планеті Земля серед людей, і все є відомо, що відбувається у всьому Всесвіті. «Шість днів працюй і роби всякі справи свої, а сьомий є днем відпочину, який присвяти Господу Богу твоєму.» Четверта Божа заповідь. Людський організм так створений Богом, що в своїй життєдіяльності він потребує відпочинку. При фізичній і розумовій роботі витрачається енергія організмом людини, виводяться поживні речовини. Тож поживні речовини для функції тіла повинні поповнюватися з їжі. А енергетичний баланс життєвої сили відновлюється із поживних речовин, і від певного часу відпочинку тіла людини, що відбувається і у час сну людини, і в вільний час, коли людина не зайнята розумовою і фізичною роботою. І щоб організм людини нормально відпочив, то є потрібно для цього, щоб всі клітини організму людини були розслаблені і не виконували фізичну і розумову працю. Тільки в такому стані тіло людини може отримати повноцінний відпочинок. Коли ж в час відпочинку частина клітин мозку людини буде перебувати в стані активності, то  людина не зможе розслабитись і заснути. І коли із – за цього не буде нормального сну, то тіло людини не зможе нормально відпочити, відновити запас поживних речовин і енергетичної сили організму для нормальної працездатності в час розумової і фізичної праці. І коли в стані відпочинку організм людини є розслаблений, а частина м’язових клітин перебувають в стані активності і із – за цього відбувається судорожне скорочення м’язових клітин любого м’яза в тілі людини, то ця непотрібна активність м’язових клітин є вже порушенням роботи і відпочинку цих м’язових клітин і не дає  можливості цілому організмові людини нормально відпочити. І тоді цілий організм людини із – за цього добре не відпочивши, не має сили добре працювати. Тож коли тіло людини є в стані відпочинку, то лише та частина клітин нервової системи, серцевосудинної системи, ендокринної та і інших систем тіла людини повинні працювати, щоб забезпечити нормальну життєдіяльність тіла в часі відпочинку і щоб відновити енергетичний баланс життєдайної сили для нормальної працездатності тіла після відпочинку. Ці два приклади я привів, щоб показати що відбувається в тілі людини і з тілом людини, коли клітини тіла виконують свою роботу, яка є несвоєчасна і не потрібна в часі відпочинку. Бо в тілі людини всі клітини повинні гармонійно жити і співпрацювати, і в час активної фізичної, і розумової праці, і в час відпочинку тіла людини. І клітини тіла повинні виконувати строго всю необхідну кількість праці, яка від них вимагається. А вся надлишкова робота клітин тіла, то вже є хвороботворна діяльність клітин тіла, яка є на шкоду для здоров’я тіла людини. За законом Божим четвертої заповіді люди зобов’язані шість днів працювати і сьомий день відпочивати, щоб в сьомий день мати час для молитви до Бога, для спілкування з Богом. І працювати для християн у сьомий день є злочином перед Богом. І так, як в тілі людини є певний порядок в діяльності клітин тіла, що по певному часі своєї праці клітини повинні отримати відпочинок для відновлення фізичної сили, для відновлення своєї працездатності, так і на планеті Земля є певний порядок для християн встановлений Богом для праці і відпочинку, за яким християни зобов’язані сьомий день неділю відпочивати і приділяти час для молитви до Бога, це для спілкування з Богом після шести днів праці. Так і в Велетенському Організмі Всесвіту Царства Божого Сина і Отця, і Духа Святого всі особистості людські, які зможуть туди ввійти і стати особистостями Божими, будуть зобов’язані жити строго згідно того порядку життя, праці і відпочинку, який там буде. І ось закон Божий четвертої Божої заповіді на планеті Земля людей – християн вчить певного необхідного порядку життя праці, відпочинку і часу спілкування з Богом, це молитви до Бога і підготовляє до порядку небесного життя у Велетенському Організмі Всесвіту системи виміру Царства Божого Сина і Отця, і Духа Святого. Але святкування неділі люди не дотримуються – це виділення часу в неділю для відвідування храму Божого.  Молитви до Бога люди в недільний день не здійснюють. І навіть проводять виконання фізичних важких робіт у час дня неділі. Люди до духовного церковного життя стають байдужі.