Розділ 33. Перестороги Матері Божої про страшну руйнівну катастрофу для всієї людської цивілізації об’явлені Лусії, одній із трьох дітей із Фатіми, із Португалії, яким являлась Мати Божа.

Нове послання. Першого січня 1965 року Кончіта бачила появу Божої Матері. Тоді Божа Мати сказала її, що 18 червня, в четверту річницю появи Кончіта одержить нове доручення. В цей спосіб шість місяців перед теперішньою датою Кончіта виявила ту обітницю «Нашої Пані». 18 червня більше, як дві тисячі людей зібралося в Гарабандаль. А були між ними французи, німці, англійці, італійці, американці. Вони злучилися з іспанцями, які прибули з різних частин Іспанії. Іспанців було обмаль може тому, що об’яви не були як слід розголошені. Найбільшу групу утворювали французи. Між паломниками були журналісти, фотографи компанії НОДО, телеоператори з Італії. Того дня Кончіта вийшла із свого дому в 11.30 в ночі і пішла дорогою, що веде до сосон, до місця що зветься Квадро. Там вона попала в екстазу, що тривала 16 хвилин. Її з’явився святий Архангел Михаіл і подав доручення «Нашої Пані», яке було чергового дня опубліковано в пресі. Те доручення так звучить. Доручення, яке «Наша Пані» дала світові через заступництво святого Архангела Михаїла: «Тому, що моє доручення від 18 жовтня 1961 року не було об’явлено світові і не було виконане, кажу тобі, що це моє останнє доручення. Перша чаша була наповнена, тепер переливається. Багато священиків є на дорозі до загибелі. Вони заберуть із собою багато людей. Пресвятій Євхаристії не віддається належної честі. Між народом є багато гніву, суперечок, ненависті. Замало покути і жертв. Треба щирим серцем просити прощення гріхів і Бог простить. Я, ваша Мати, через заступництво святого Архангела Михаїла щиро раджу вам, щоб ви покутували. Оце моє останнє доручення і осторога. Я вас дуже люблю і не хочу вашої заглади. Просіть і дастся вам. Ви повинні робити більше жертв, як думаєте. Роздумуйте над страстями Ісуса Христа.» З цього доручення можна відчути розчарування Божої Матері тому, що воно не було належно розповсюджено. Мати Божа виявляє велику дбайливість що до священиків, які мають провадити народ до неба. Вони мають поставити культ Пресвятої Євхаристії в центрі таїнства віри. Щоби нас заохотити до жертви, Мати Божа поручає розважати страсті Христові. Мати Божа сказала, що це Її останнє доручення і бажає, щоб всі прислуховувались до Її вияснення, доки прийде остання осторога і чудо. Вона цього бажає і ми маємо поширювати це доручення як найширше. В суботу 13 листопада 1965 року Кончіта мала  останнє об’явлення «Нашої Пані» в Гарабандаль. Вона дає подробиці цієї візії в листі, якого подається дослівний переклад: «Одного дня в церкві «Наша Пані» сказала мені, що я Її побачу в суботу 13 листопада на горбку біля сосон. Це буде спеціальна поява, щоби благословити  предмети до релігійного вжитку. Я нетерпеливо ждала  того дня, щоби знову побачити Пресвяту Богородицю з Дитятком. Ця поява мала засадити в моєму житті зерно Божого щастя. Падав дощ, але я на це не звертала уваги. Я пішла до сосон. В моїх руках було багато вервиць, медаликів, хрестиків… які мені дали люди, щоб їх Божа Мати благословила. Коли я йшла під гору, то жалувала, що я гріхами ображувала Божу Матір. Я постановила більше вже ніколи не грішити. Я дуже журилася тим, як я стану перед маєстатом Божої Матері з моїми промахами. Коли я прийшла до сосон, почала виймати ті речі до благословення і почула надзвичайно милий і солодкий голос Божої Матері, який все можна відрізнити від голосів інших жінок. Вона кликала мене по імені і я відізвалася. В тій самій хвилині я побачила Її з дитятком на руках. Вона була одягнена, як звичайно і мило усміхнена. Я перша відізвалася і сказала: «Я прийшла, щоб принести вервиці, медалики, хрестики, щоб Ти їх поблагословила». Мати Божа сказала мені: «Я бачу це». Йдучи, я жувала жувальну гумку, але коли побачила Божу Матір, перестала жувати і поклала її на зуб. Мати Божа зауважила це, бо сказала: «Кончіто! Чому ти не перестанеш жувати гуму і не пожертвуєш цієї приємності для Божої слави?» Засоромлена, я вийняла її з уст і викинула на землю. Мати Божа дальше продовжувала: «Чи ти тямиш, як Я тобі казала в день твоїх іменин, що ти будеш багато терпіти  на землі? Тепер Я тобі це повторюю. Май до Мене довір’я і жертвуй все це радо  для Мого Сина, для добра твоїх братів. В цей спосіб, через терпіння ти будеш ближче до Нас.» Тоді я відповіла: «Мати Божа! Я не достойна таких благодатей.  Ти прийшла, щоб мені помогти нести мій малий хрест.» Тоді я дала Їй все те, що принесла, а між тим також і малий хрест для благословення. Вона поблагословила і сказала: «Вложи той хрест на руки Дитятка Ісуса» і я це зробила. Ісус нічого не сказав: « Цей хочу взяти із собою, як піду в монастир.» Христос нічого не відповів. Коли Божа Мати все це поблагословила, тоді пояснила: « Мій Син цим благословенням буде робити чуда. Роздай ці речі людям.» «Добре, я це зроблю.» – сказала я. Мати Божа вимагала від мене, щоб я подала Її всі прохання тих людей, які до мене зверталися. “Кончіто! Розкажи Мені про Моїх дітей! Я всіх їх маю під своїм омофором!» Я відповіла: «Він замалий і там не має місця для нас усіх!» Тоді Мати Божа легенько усміхнулася і сказала: «Чи ти знаєш Кончіто, чого Я прийшла особисто дня 18 червня? Я прийшла тому, щоби дати доручення для світу через тебе. Я мушу тобі це сказати для твого добра, якщо ти це сповниш для Божої слави. Я всіх вас люблю і бажаю для вас всіх спасення. Хочу всіх вас зібрати біля Бога Отця і Сина, і Святого Духа.» Тоді я сказала: «Якщо б я Тебе все бачила, то тоді так. В іншому випадку я не можу сказати, бо я є дуже недобра.» Мати Божа сказала: «Роби, що можеш, а ми будемо тобі помагати так, як моїй доні Льолі (Маріолі) Масон, Якинті Гонсалес і Марії Круз.» Вона не залишалася довго зі мною. Божа Мати говорила дальше: «Ти бачиш Мене тут в останнє, але Я буду все з тобою і з усіма Моїми дітьми.» – і згодом додала: «Кончіто, чому ти не відвідуєш Мого Сина в Пресвятій Євхаристії? Чому лінуєшся і не йдеш Його відвідувати? Він чекає тебе день і ніч!» Як я вже згадувала, падав сильний дощ. «Наша Пані» з дитятком не змокли. Я не звертала уваги, що падав дощ, не чула мокроти, але коли перестала їх бачити, почула, що я вся промокла. Я сказала Матері Божій: «Яка я щаслива, як Тебе бачу! Чому не візьмеш мене до себе вже тепер? Мати Божа відповіла: «Пам’ятай, що я тобі сказала в день твоїх іменин. Коли ти станеш перед Богом, мусиш явитися перед Ним з руками повними добрих діл для твоїх братів і на Божу славу. Тепер твої руки є порожні!» «Яка я щаслива, що провела хвилину з моєю Небесною Матір’ю, найкращою приятелькою з Дитятком на руках. Хоч я перестала їх бачити, але я не перестала відчувати їх близько себе. Вони посіяли в моїй душі таку радість, спокій і велике бажання побороти мої недомагання. Я так хочу любити силою цілої душі Ісуса і Марію, які нас так люблять…» Кончіта так закінчує: «Пречиста Діва Марія сказала мені перед тим, що Христос не посилає кару, щоб нам шкодити, але, щоб нам помогти і напімнути нас, бо ми мало звертаємо увагу на Нього. Осторога була на те, щоб нас очистити і приготовити до чуда, в якому Він покаже Свою любов, а це поможе нам сповнити доручення.» З тою появою Божої Матері в Гарабандаль появи закінчуються. Вони будуть потверджені в невідомий четвер в годині 8.30. Тоді має статися велике чудо, яке має започаткувати нову еру в історії спасіння людського роду.» Я досить ретельно досліджував всю цю інформацію і можу сказати, що все те, що є сповіщено в пересторогах Матері Божої дітям із Фатіми і пересторогах Матері Божої дітям із села Гарабандаль про страшну руйнівну катастрофу – покарання від Бога для людської цивілізації, це все є дуже серйозно!!! І ця інформація є правдивою, що попереджує про страшну, руйнівну катастрофу!!! І інформація про страшну руйнівну катастрофу дана Ісусом Христом священикові, монахові отцю Піо, (що я про те написав в 32 розділі цієї книги) якого було церквою визнано святим, яка – ця інформація свідчить теж про страшну руйнівну катастрофу для людської цивілізації – це покарання за людські гріхи є інформацією про одну і ту ж катастрофу, що за неї попереджає Мати Божа в зверненні до людської цивілізації через дітей із містечка Фатіми в Португалії і через дітей із села Гарабандаль в Іспанії. І про цю ж катастрофу було Богом сповіщено, попереджено людську цивілізацію через пророчицю Михальду ще до народження Ісуса Христа, що людській цивілізації буде в майбутньому загрожувати страшне руйнівне покарання від Бога за людські злочини – це загибель третьої частини людської цивілізації. А також про загрозу цієї кари Божої загибелі третини людської цивілізації Богом дана інформація в «Одкровенні» Івана Богослова в 9 главі, в 13 – 19 віршах, що я вже про те написав в 31 розділі цієї книги. Вся ця інформація, що я вже описав, свідчить, що людській цивілізації загрожувала статись в двадцятому столітті ця катастрофа, яка була Богом по Божому милосердю відстрочена і в двадцятому столітті вона не відбулася. Але ця катастрофа продовжує загрожувати статись в двадцять першому столітті – це загибель третьої частини людської цивілізації за людські злочини, гріхи!!! Це є страшна катастрофа, внаслідок якої є загроза, що може за дуже короткий час загинути від двох до трьох мільярдів людей на всій планеті Земля!!! І ця катастрофа може не відбутись тільки при тій умові, коли люди покаються в своїх злочинах, гріхах перед Богом і стануть вірити в Бога, і строго жити по вірі в Бога на всій планеті Земля, як покаялись жителі міста Ніневії, які мали бути знищені за свої злочини. І були Богом помилувані і знищення Ніневії не відбулося. І про це є написано в книзі пророка Йони в Біблії. Коли ж покаяння людей не буде і життя людське буде дальше продовжуватись злочинно, грішно, або ж коли людське життя ще погіршиться, то це покарання від Бога буде неминучим. І воно відбудеться над людською цивілізацією так, як відбулось покарання міст Содому і Гомори за їхні злочини, на які впав вогняний, сірчаний дощ і всіх жителів Содому і Гомори знищив. І про це є написано в книзі Буття в 19 главі, в Біблії. Хвороба коронавірусу в кінці 2019 року і в 2020 році і всі природні катаклізми до 2020 року і в 2020 році – це є лише попереджуючі покарання від Бога перед цією великою, страшною, руйнівною катастрофою, яка нависла над людською цивілізацією і яка відбудеться, коли не будуть люди  каятись в злочинах, гріхах і не будуть міняти своє життя із грішного, злочинного на святе, побожне праведне. І про це я напишу в наступному розділі.