Розділ 37. Роздуми про інформаційний енергетичний захист Духа, душі і тіла окремої людини і інформаційний енергетичний захист людей окремої держави.

І про такий сильний енергетичний захист є написано в Святому Письмі в книзі Даниїла, в третій главі. В цій главі розповідається про те, що цар Навуходоносор звелів зробити великого золотого боввана шістдесят ліктів заввишки і шість ліктів завширшки. В той час ізраїльський народ був завойований царем Навуходоносором через злочини ізраїльтян. І всі вони знаходились під владою Навуходонасора. Серед ізраїльського народу були чотири чоловіки – це Даниїл, якого старший над скопцями назвав Валтасаром, Ананія був названий Седрахом, Мисаїл Мисахом та Азарія отримав назву Авденаго, які строго жили по вірі в Бога і законах Божих. І ці чотири чоловіки мали від Бога розум до науки і мудрість від Бога. Даниїл зміг розгадати сон царя Навуходоносора і за те отримав владу над усім вавилонським краєм і був настановлений верховним начальником над всіма вавилонськими мудрецями. На прохання Даниїла цар Навуходоносор настановив Сидраха, Мисаха і Авденаго керуючими над справами Вавилонського краю. І ось коли цар Навуходоносор зробив золотого боввана, тоді він закликав на врочисте відкриття цього боввана всіх своїх людей керуючих справами в державі. І серед них були Сидрах, Мисах і Авдинаго. І всім цим людям керуючим справами в державі цар Навуходоносор дав наказ, що всі вони мають обов’язок поклонитися цьому бовванові. А хто не поклониться бовванові то той буде вкинутий у піч розпалену вогнем. І Сидрах, Мисах і Авденаго не поклонилися бовванові і були вкинуті в піч розпалену вогнем. І ті воїни, які вкидали їх у піч, загинули від вогню. А Сидрах, Мисах і Авдинаго впавши в розпечену піч, піднялись на свої ноги і стали ходити по вогняній печі, не отримуючи від вогню ніякої шкоди. Бо крім цих трьох чоловік в вогняній печі появився видимо ще четвертий, який був ангелом Божим (інопланетною, позаземною особою від Бога), який разом з іншими невидимими ангелами Божими створили енергетичний захист цим трьом чоловікам від вогню. І із – за цього захисту цей вогонь ніякої шкоди не зміг зробити цим трьом чоловікам. І вони залишились живі… Коли Даниїл був за царя Дарія настановлений князем в управлінні справами в країні і виконував свої обов’язки бездоганно, то сатрапи знайшли спосіб, щоб із – за зависті змогли обвинуватити Даниїла, щоб його погубити. Вони звернулись до царя, щоб цар видав наказ про те, що кожний керуючий чоловік тридцять днів зобов’язаний був молитись тільки до царя Дарія. І не мав права молитись до свого Бога. А хто не послухає того наказу, то той мав бути вкинутий у яму з левами. І так, як Даниїл не послухав наказу царя, то його вкинули в яму з левами. Та леви не зробили Даниїлові ніякої шкоди, бо ангели Божі (інопланетні, позаземні сили від Бога) запрограмували левів, це зняли агресивність левів в їхніх діях. І коли на другий день цар Дарій підійшов до ями з левами подивитись, чи живий Даниїл і спитався в сторону ями до Даниїла, чи зміг його Бог врятувати, то Даниїл відповів: «Мій Бог послав ангела свого й той затулив пащеки левам, тож вони не скоїли мені ніякої шкоди, бо він визнав мене невинним перед собою, та й перед тобою, царю, я не вчинив нічого злого.» Святе Письмо, книга Даниїла, 6 глава, 23 вірш. Люди, які живуть строго по законах Божих, то вони мають сильний енергетичний захист від Бога із – за свого особливого побожного, справедливого життя. А також із – за особливого строгого побожного життя люди мають від Бога особливий дар мудрості в своєму Дусі – це в енергетичній сутності людини, яка дана людині від Бога. І цією мудрістю ці люди досить швидко, точно і досконало приймають найліпші дії у кожній конкретній життєвій ситуації, яка виникає у їхньому житті. В Святому Письмі, в першій книзі Самуїла, в 17 главі є описано, що за царя Саула ізраїльтяни вийшли на війну проти філістимлян. Із сторони філістимлянських військ вийшов воїн Голіят висотою шість ліктів із п’яддю із довгим списом і говорив до воїнів ізраїльтян, щоб до нього вийшов із сторони ізраїльтян воїн на боротьбу. І коли Голіят його вб’є, то ізраїльтяни будуть рабами філістимлянам. А коли ізраїльський воїн вб’є Голіята, то тоді філістимляни будуть рабами ізраїльтян. Ніхто із воїнів ізраїльтян не наважувався виходити на поєдинок, бо Голіят був дуже високий і фізично дуже сильний. Цар Саул, який царем був над ізраїльським народом, у своєму життю у керівництві ізраїльським народом не виконав так наказ від Бога, як від нього вимагав Бог, який полягав в тому, що ізраїльтяни повинні були знищити за цим наказом народ Амалека і всіх їх тварин, і все майно їхнє через те, що вони робили перешкоду ізраїльтянам при виході ізраїльтян із Єгипту і стали воювати з ізраїльтянами в той час. Амаликитяни символізують собою царство зла, які жили всі злочинно, і накопичували своїм злим життям негативну, злу  енергетику. Злий енергетичний світ робить перешкоду людям у напрямку руху людей до доброго життя. І люди зобов’язані протидіяти злу, боротись із злом, не приймати енергетику зла. Нічого злого енергетичного із сторони амалекетян ізраїльтяни не мали права брати, щоб не занечищували свій власний енергетичний світ, життєвий простір, в якому вони жили.  І цар Саул зробив зло, порушив Божий наказ і залишив царя амалекетян в живих, а також і тварин найліпших ізраїльтяни взяли собі за здобич. То із – за цього Бог об’явив пророкові Самуїлові, що за цей непослух Саул буде відкинутий від царювання і буде над ізраїльтянами інший цар царювати. І Бог зобов’язав Самуїла ще за царювання Саула помазати на ізраїльського царя молодого юнака Давида, сина Єссея із Вифлеєму. В той час, коли ізраїльтяни вийшли на війну проти філістимлян і Голіят кликав воїна із ізраїльського війська на поєдинок із собою, то юнак Давид вже був помазаний Самуїлом за наказом Божим на царя над ізраїльським народом. Давид був наймолодшим сином Єссея і залишався в господарстві свого батька, був пастухом. І коли ізраїльтяни ішли на війну проти філістимлян, то три найстарші брати Давида були воїнами і пішли із військом на війну. І ось коли Голіят із філістимлянського війська виходив і закликав когось із ізраїльського війська вступити з ним у поєдинок, то ніхто з ізраїльтян із страху не наважувався піти з ним на цей поєдинок. Давид прийшов за дорученням свого батька відвідати своїх братів у війську і побачив Голіята, і почув його зневажливу бесіду до ізраїльтян. Давид розпитував у воїнів за Голіята і за ситуацію, що склалася, що ніхто не наважувався із ізраїльських воїнів іти на поєдинок із цим велетнем Голіятом. І Давид зважився іти на поєдинок, щоб перемогти Голіята і про це об’явив ізраїльським воєнним начальникам. Давида привели до царя Саула і йому було дано бойову одіж шолом на голову і панцер на тіло, і меч, яким він підперезався. В цьому бойовому спорядженні він не міг ходити, бо не звик до такого спорядження. Тоді Давид скинув з себе все дане йому воєнне спорядження і взяв після того пращу для метання каміння, яка була теж знаряддям боротьби,  п’ять гладеньких каменів у торбу і палицю в руку. І з пращею, камінням, і палицею вийшов проти Голіята на поєдинок. І коли Голіят став наближатись до Давида, то Давид вклав в пращу камінь і кинув у сторону до Голіята і попав Голіятові камінь в лоба, і там застряг в лобі. Голіят впав на землю. Тоді Давид побіг до Голіята і вийняв меча із піхви у Голіята, бо свого не мав меча, і відтяв голову Голіятові. І коли таке побачили філістимлянські воїни, що загинув їхній найсильніший воїн, то із страху стали тікати із поля бою. А ізраїльтяни стали гнатись за ними і їх вбивати. Таким чином Давид подолав у поєдинку Голіята і ізраїльтяни отримали перемогу. Давид вірив в Бога і жив праведно, справедливо строго по законах Божих. Із – за цього Давидом досконало, швидко і точно керував Дух Давида. А також дії Давида у його спритності і швидкості виконання поєдинку із Голіятом були запрограмовані Божими ангельськими силами. І від цього програмування ангельськими (інопланетними, позаземними) силами від Бога залежала перемога Давида над Голіятом і перемога ізраїльського війська над філістимлянами. І від цього програмування ангельськими (інопланетними, позаземними) силами від Бога залежить перемога всіх тих воїнів, які вірять у Бога і які проводять боротьбу із своїми ворогами у воєнних діях і звертаються до Бога по допомогу і підтримку. В Святому Письмі, в першій книзі Самуїла в 17 главі дана людській цивілізації наукова інформація про те, що в тяжких безвихідних ситуаціях, які складаються  у людському житті,  для віруючих людей в Бога, які живуть по законах Божих, дається від Бога вирішення людських життєвих і воєнних проблем найліпшим способом для людей. І Бог може поблагословити – це запрограмувати вирішення людських життєвих і воєнних проблем так, як запрограмував Давида на перемогу над Голіятом і після того перемогу ізраїльського війська над філістимлянським військом. Багато людей серед ізраїльтян, які вірили в Бога до народження Ісуса Христа, допускались різних злочинів. А народи, які в Бога не вірили, то жили страшним безбожним життям. Народ міста Ніневії жив безладним, розпусним, злочинним життям. І за таке щоденне злочинне життя всі жителі Ніневії заслужили на покарання від Бога – це на повне фізичне знищення. Бог зобов’язав єврея пророка Йону, щоб він пішов до поганського міста Ніневії і проповідував їм про покаяння в їхніх злочинах, щоб весь народ Ніневії попередити про загрозу кари Божої – це повного їхнього фізичного знищення тоді, коли вони не виявлять покаяння і не припинять робити злочини. Та Йона не пішов проповідувати ніневитянам про потребу в їхньому покаянні і став утікати кораблем з того місця свого проживання далеко у місто Таршіш. За це Бог створив сильний вітер на морі. І моряки мали страх, що можуть потонути. Всі моряки взивали до своїх богів про порятунок. Йона в той час спав на кораблі. Коли ж Йону розбудили і просили, щоб він теж просив свого Бога про порятунок і питали його хто він є, то Йона відповів, що він є єврей і почитає Бога, який створив море і землю.  Моряки кинули жереб, щоб визначити, хто винен у цій біді. І жереб упав на Йону. І Йона морякам розповів про те, що він втікає від Бога, щоб не проповідувати в Ніневії людям про загрозу для них кари Божої. І коли буря збільшувалась, то Йона сказав морякам, щоб вони його викинули в море і море заспокоїться. Моряки викинули Йону в море і його там проковтнула велика риба. Йона перебував в середині риби три дні і там в нутрі риби молився до Бога . Після того Бог запрограмував велику рибу, щоб вона Йону виблювала на сушу. «І надійшло слово Господнє до Йони вдруге: «Встань, іди в Ніневію, у те велике місто, й проповідуй йому те, що я скажу тобі.» Устав Йона й пішов за Господнім словом у Ніневію. Ніневія ж була надзвичайно велике місто на три дні ходи. І Йона почав увіходити в місто, один день ходи. Він об’явив, кажучи: «Ще сорок день і Ніневія буде зруйнована.» І повірили ніневітяни Богові: оголосили піст і понадягали веретища від найбільшого до найменшого. Вістка про це дійшла до ніневійського царя; він устав з престолу свого, скинув одежу з себе, покривсь веретищем і сів на попелі. Далі, на наказ царя і його вельмож, було голосно оповіщено в Ніневії: «Ні людина, ні скотина, ні воли, ні вівці – нічого не сміють їсти, ні споживати, тай води не сміють пити. Та щоб усі – від людини до скотини понакривались веретищем й чим – дуж взивали до Бога, щоб кожен покинув свою нікчемну поведінку й насильство рук своїх. Хто зна, чи Бог іще не повернеться та не роздумає й не відверне від нас палаючий гнів свій, тож ми й не загинемо?» Побачив Бог їхні вчинки, що вони відвернулись від своєї нікчемної поведінки й роздумався щодо лиха, яке був погрожував їм учинити, – і не вчинив його.» Святе Письмо, Книга пророка Йони, 3 глава, 1 – 10 вірші.